Фестиваль патріотичної пісні, прози та поезії 

"Свята Покрова",

присвячений 75-ій річниці УПА

"Остання стежа"

Автор . На обрії на бурю збиралося. Чорні лави хмар вихиляли карикатурні тілища з-за круговиду. Оберталися неповоротко та й вилазили на небо,як з барлога. Вечір покрив сірим серпанком краєвид. А ліс потемнів, нахмарив брови і зашушукав тихо-тихесенько казку:

       Шшш…Вони перейшли…Біля каплички із простріленими грудьми лежав Він, тримався за рану рукою і догорав…

 Повстанець. Смерть! А може, ні…Може, то лиш рана.Може…Ай!Мамо! Я вмираю…Мамо!А ти колись мене так жалувала…А тепер не хочеш? В мене груди…Кров…А може, я не вмираю? Може, це лиш сон такий…Ади, хатки в селі, вози зі снопами їдуть…Тату, а ви вже все повозили?

    Гу! Як холодно…Води! Напитися…Нема? Нікого нема? Мамо! Матінко Божа…Я ж – остання стежа. Я ж їх усіх хоронив, щоб безпечні були. І за що мене вбили? Що я за свою маму, за своє село, за церкву, за нарід …Я гину, Матінко Божа…Йдеш? Ходи, Матінко…Моя мама так далеко. А ти ось тут. Ходи…Ісусик хай буде на руці, а Ти подай другу…Я піднесуся….Зараз…Йдемо…Так….До матусі….Ходім! Вона так тужить за мною.Пречиста Діво,…вона – як Ти…

Мати. Всовується, наче вуж, самота моя до мене – опущеними стежками. То мовчазлива, задумлива й сумна, то ввічлива гоїть біль мого серця. Тоді прилітають до мене давно пережиті спомини і в’яжуться з теперішніми. І говорять мені: «Не розгадуй вічної тайни. Не рани серця свого!» О, хто, як не ти шепче до мене! Хто, як не ти, сміється до мене промінням сонця. Твоя постать виринає на обрії прозорих хмарин, струнка, гнучка, - і зникає, як ніжна павутина, і ніхто не може запитати, куди ідеш, звідки прийшов, і ніхто не може тебе вдержати…

    Хай буде благословенна самітність, бо в ній знаходжу тебе. Коли настане темна, бурхлива осіння ніч, й моя душа заплаче за тобою, коли сон зморить зболілі вії,-прийди  в сні і розкажи – ти ж знаєш, що мені маєш розказати! І хай слова твої залишаться в мене, як ті краплі роси на листках. Щоб я вранці, прокинувшись зі сну, благословила Тебе, Мій Незабутній Сину!